Хто сказав, що так просто тут все на Землі?
Бо не дивним є те, що ми бачим насправді
День за днем проминає і ночі ясні
Пролітають за мить і ніщо не завадить...
Хто сказав, що вже пізно, що час вже пройшов!
Що закрились ворота до щастя усюди...
Це - омана, це - жарт, так сказав пустослов,
А насправді ми бачим - прекрасні є люди.
Бог створив нас такими як є,і це так!
Добрих діл щоб робили і ближніх любили.
У словах, у думках і в поступках отак,
Згідно волі Його щоб чинили...
Хто сказав, що не можна спастись,
І закрилася до Неба дорога.
Гей ти, Друже,мабуть помиливсь,
Де ж то ділась Христа перемога.
Озирнись навкруги: що вже Бог тобі дав?
Що ти мало помалу не ціниш?
Ніби в тебе вже хтось теє вкрав,
Але ж це дійсно є, чом не віриш?
Не торгуйсь на базарі за душу свою:
"Хто б це дав враз найбільшою ціну?"
Вже ціна та відома - то жертва Христа,
Він чекає на твою лиш віру...
Ухопись за Ісуса та правду чини,
Здай на Нього свою ти надію!
І тоді - що Спаситель довірив тобі,
Те здійсниться і збудуться мрії...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Разделение - Лариса Зуйкова Это ст-е было однажды прочитано на поминках, при очень интересных обстоятельствах. У моей подруги умерла мама, которая за два года до смерти успела покаяться, отец же оставался неверующим. Хоронили братья и сестры их церкви, но были также приглашены её бывшие сотрудницы с завода ВЭФ. Верующие сидели за столами без алкоголя, а неверующим отец, естественно, поставил бутылки с выпивкой. Мы, конечно, им много говорили о Боге, потом было прочитано это ст-е и вдруг одна из заводских встала и говорит, так это же прямо как у нас.
Хочется верить, что все эти женщины в своё время придут к Спасителю.
