ЛГБТ панують,
Проти Бога скандують.
Чи не знають, чи не чули -
Предки їхні потонули!?
За гріхи їх Бог судив,
Аж два міста Він спалив.
Бог створив Адама й Єву, -
Так заклав сім’ю сталеву.
Добру волю людям дав,
Все потрібне кожен мав.
Але люди не цінили,
Грішні прихоті творили.
Довго-довго Бог терпів,
І карати не спішив.
Кликав їх до покаяння, -
Ной і Лот вістив послання.
Насміхалися усі.
Спаслись праведники ті!
Не бажав весь люд змінитись,
Бог не міг на гріх дивитись.
... Й ти не думай, що втечеш.
Суд правдивий не минеш.
Але є шанс на спасіння!
Ще триває день спасіння!
Не кажи: такий я є,
Таким вроджено мене.
У гріху своїм розкайся,
Оправдатись не старайся.
Бог помилує, простить,
Хто до Нього поспішить.
У крові Христа спасіння,
Хоче всім подать нетління. -
Лиш хто схоче, той візьме.
Друже, Бог ще жде тебе!!!
“20 Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання, 21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. 22 Називаючи себе мудрими, вони потуманіли, 23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів. 24 Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. 25 Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. 26 Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. 27 Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові. 28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне”. (Біблія, Рим.1:20-28)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Золотые зерна Истины - Людмила Солма 1) Экспериментальное аллегорическое стихотворение философского толка (смысла)
2) Часто гуляя с маленьким внуком на природе, во время дачного летнего отдыха: в ромашково-травяном изобилии вдоль небольшой родниково-холодной речушки или у поля, засеянного хлебом, в близлежащем лесу или у пруда, где резвятся беспечные стрекозы - мы ведем с ним неспешные беседы на самые разные, заданные его неиссякаемым детским любопытством, темы...
Проза : Крупинка соли - Олег Хуснутдинов Из соляных крупинок складывается вся жизнь. И потом, больные, мы едем на лечение в Солотвинские шахты... Так рождаются Солотвинские записки
Поэзия : Гефсимания - Вадим Сафонов У каждого своя Гефсимания.
На этой неделе в ленте промелькнула очередная дата присвоения Нобелевской премии по литературе Борису Пастернаку. От последней, из-за чудовищного давления советской машины, он отказался. Одним из самых знаменитых его произведений является роман \"Доктор Живаго\", о судьбе русской интеллигенции начала 20 века.
Будучи также поэтом, он включил в роман цикл стихов. Самым знаменитым стало \"Гамлет\", которое декламировали многие знаменитые советские актеры 2-ой половины XX века. То самое, в котором \"жизнь прожить - не поле перейти\".
Но меня зацепила другая цитата:\"Если только можно, Авва Отче, чашу эту мимо пронеси\". Эта фраза из молитвы Иисуса Христа в Гефсиманском саду. Это были последние часы, когда Иисус, будучи на свободе, мог предотвратить арест и казнь. И в этот момент он как никогда был близко к нам, обычным людям, находящимся в стрессовых ситуациях. Сотни и тысячи лет после тех драматических событий в Иудее, мы, понимая неотвратимость ужасного, поднимаем глаза к небу и говорим\"да минует меня чаша сия\".
Несколько дней я находился под впечатлением переживаний нет, не собирательного образа Гамлета, или Юрия Живаго, или самого Бориса Пастернака, затравленного после той злополучной Нобелевки. А пронзительного стенания Сына Божия, в котором сплелись переживания всех людей, стоящих перед пропастью.
Сохранен размер и рифма \"Гамлета\" Бориса Пастернака, присутсвуют некоторые аналогии.
